Сім’я пенсіонерів виїхала з Краматорська після вибуху на залізничному вокзалі
Ми з чоловіком – пенсіонери з міста Краматорськ. Два роки тому у чоловіка був інсульт, ми боролися з цим. Я ще працюю, тому винаймала доглядальницю для чоловіка.
Коли почалася війна, ми були в Краматорську. Нас дуже обстрілювали. Ми були в хаті, я прокинулася від вибухів. З нашого вікна було видно дим. Бомбили аеродром. Я сказала чоловікові, що почалася війна. Звісно, що ми на роботу не вийшли. В місті було дуже страшно, я дуже переживала за чоловіка.
14 березня я прокинулася від звуків сирени й почула, як літак над нашим домом пролетів. І десь через хвилину стався вибух недалеко від нашого дому. Там троє людей загинуло, і руйнування великі.
Коли 18 березня цілилися в приміщення СБУ, багато домів залишилися без вікон, і мій знайомий загинув, а його жінка отримала важкі поранення, лишилася зору. Шокує, коли ми дізнаємося, що гинуть наші хлопці знайомі, які служили на аеродромі. Було жахливо, коли я побачила по телевізору звільнену Бучу. А остання крапка - це залізничний вокзал в місті Краматорськ.
Моя сестра живе в Запоріжжі. Вона покликала до себе, коли у нас сталася трагедія на залізничному вокзалі. Ми живемо недалеко від вокзалу, тому вирішили, що потрібно їхати. Нам родичі винайняли автомобіль, і ми 9 квітня приїхали до сестри в Запоріжжя. Думали, що їдемо на місяць, але досі тут знаходимося, бо повертатися страшно. Хоча багато вже сусідів повернулися.
Ми дуже сподіваємося, що цього літа все закінчиться, віримо в наших хлопчиків. Віримо, що вони витримають, сподіваємося що нам дадуть необхідну зброю, і завдяки нашим захисникам ми виженемо цю напасть з нашої країни.
