Галина довго не могла повірити, що війна - це надовго. Виїхала з Бахмута в квітні 2022-го - на прохання доньки, з думкою, що скоро повернеться. Та минуло вже три роки, як вона живе в Полтаві, у гуртожитку для переселенців. На підвіконні й досі лежать ключі від її бахмутської домівки - ніби символ надії, хоча вона вже знає, що цими ключами більше нічого не відчинити. Біль утрати став частиною життя, але Галина тримається. Каже: якщо дожила до правнука - то доживе і до перемоги.