24 лютого я провів весь день у машині, щоб купити бензину. Потім мене шокувало, коли я проїхав за 200 кілометрів від Маріуполя, а там ніхто навіть не знав, що війна. Люди пили пиво, відпочивали, шашлик смажили, і ніхто нічого не знав.

Мене шокувало, що купу моїх друзів розстріляли в Маріуполі, а все інше мене вже не шокує взагалі.

Якби не друг-прокурор, то ми б зараз не розмовляли. Я виїхав тільки завдяки друзям. В Маріуполі був бізнесменом, а зараз я - безхатько, зі смітника штани витягую і вдягаюся. З князя – у грязь.

Не знаю, яким буде майбутнє. Цього навіть керівництво України не знає.