Мене звуть Максим і мені 13 років. У мене велика родина: тато, мама, двоє братів, дві бабусі і дідусь. А ще є два папуги та ящірки, ми всіх привезли з собою із Маріуполя.

Коли почалася війна, нам довелося поїхати з дому до друзів у інший район міста, бо в нашому вже на другий день не було світла. Було дуже страшно від вибухів і ми спали у підвалі. Потім світло зникло і в них, було холодно і доводилося весь час ходити вдягненими. Коли не стало газу і води, ми з татом ходили за водою до джерела, там було дуже багато людей і доводилося довго чекати.

Весь час невщухали обстріли, зв'язку не було, ми не розуміли, скільки нам ще доведеться так виживати - готувати їжу на вогні, шукати воду. Запаси швидко закінчувалися і батьки дуже за нас хвилювалися.

Як тільки з'явилася можливість виїхати, ми це зробили. Я дуже мрію повернутися додому в улюблене місто, в свою школу, зустрітися с друзями та родичами. Це бажання я буду загадувати на кожне свято, поки воно не здійсниться!

А зараз мені  дуже потрібен планшет для занять на уроках онлайн, тому що у моїй новій школі змішана форма навчання. Через те, що укриття невелике, старша школа навчається пів дня онлайн. І багато завдань дають дивитись і робити самостійно. Мій комп'ютер залишився двома, бо коли ми їхали, то узяли тільки необхідне, і робити все доводиться на телефоні з невеликим екраном, це дуже незручно. Я обіцяю навчатися ще краще, якщо моє бажання здійсниться. Дуже прошу тебе, Святий Миколай, подаруй мені планшет.