«У будь-яку секунду може відкритися стрілянина»

Це був страх і жах, коли тут стріляли. Під час обстрілу селища ховалися в підвалі, постраждало багато людей, квартири. Все почалося в квітні-травні 2014 року, по-моєму. Я живу в двоповерховому будинку. Ми з усіма сусідами якось об’єднувалися, підтримували один одного.

Наш будинок не постраждав, а сусідні – так. Про це неприємно говорити. Ми кожен день чуємо цю канонаду, особливо стріляють вночі. Що тут говорити ?!

Ми нікуди не виїжджали. У мене чоловік лежачий, він уже восьмий рік лежить, за ним потрібно доглядати. Як же я його кину? Я не маю права, можливості і психологічно не можу його залишити.

Як можна відчувати себе в безпеці? У будь-яку секунду може відкритися стрілянина. Особливо вночі спати неможливо. Є люди, які не реагують, а я не можу заснути. Не кожен день, але досить часто, два-три рази вночі таке бахання влаштовують, що страшно.

Мрію, щоб було здоров’я і мир.

У мене родичі живуть в Горлівці, це поруч. Я не можу до них потрапити, ми не бачимося, спілкуємося тільки телефоном. Але і мобільний зв’язок –  дороге задоволення для пенсіонера.

Ми допомагаємо один одному хто чим може. Я медичними порадами, хто морально, хто матеріально. Це, звичайно, об’єднує.

Ми отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова. «Карітас» теж давав продукти. Ми тоді могли дозволити купити собі медикаменти, а так зараз все дорого.