«В лікарні медики в режимі 24/7 допомагали пораненим людям»

Мені 20 років. Наразі ми всією сім’єю проживаємо в Києві.

Перший день війни був повний турбот. Ми не мали розуміння, що буде коїтися далі. Була порушена вся комунікація, не стало зв’язку, їжі, води.

Їжу купували, а по воду ходили до криниці недалеко від нас. Ліки спочатку були не потрібні, а коли захворів молодший брат, то дістали їх у лікарні. Нам їх видали медики. В лікарні медики в режимі 24/7 допомагали пораненим людям.

Ми пробули в окупації два з половиною тижні. Під обстрілами виїжджали. Поряд із нами бомбили, а ми вибиралися, бо іншої нагоди не мали для цього.

Коли виїхали у вільну Україну, то нам допомогли закрити всі наші потреби. Більше труднощів не було. Вона внесла зміни в наше життя, і наразі ми до них адаптуємося. Війна принесла руйнування в життя інших людей, але нам дуже пощастило.

Я в Дніпрі жив декілька місяців, а потім поїхав у Київ. Тут більше роботи та перспектив.

Мабуть, війна закінчиться не у 2022 році. Сподіваємося, що у 2023-му. Щодня щось змінюється, тому довготривалого плану на майбутнє в мене немає.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/