"Був день, коли в будинок, де ми ховались, влучила велика бомба з літака"

Привіт святий Миколай. Я Маша, з міста Маріуполь. В мене чудова сім'я: татко, мама та маленька сестричка. Ще ми змогли вивезти з палаючого міста мою кицю Сімону. Я в цьому році нарешті змогла піти до школи не онлайн, а в живу. Вчусь в 3Д класі. Мама каже, що я дуже розумна. В мене майже всі оцінки "відмінно".

Війна нас застала в Маріуполі. Ми з родиною ховались у підвалі у татка на роботі 21 день. Було дуже страшно. Я боялась, що умру, та мама мене в маленьку сестричку міцно обіймала. Був день, коли в будинок, де ми ховались, влучила велика бомба з літака. Все здригнулось, попадало, було нічим дихати від пилу. Я дуже плакала і кричала. На Боженька нас спас. Підвал витримав, а зверху все завалилось. Ми вибігали пішки з міста, ми так швидко біжали, що в мене ще 2 дні боліли ножки. Ми бігли, а я не впізнавала місто. Дома були всі чорні, все було повалено. Ми змогли взяти лише документи. Я згадує це все з сумом.

Я дуже мрію Миколай, щоб ця війна закінчилась. Щоб всі дітки повернулись до себе додому. До своїх іграшок, до своїх друзів. Я хочу, щоб всі татусі повернулись живими до своїх діток і дружин. Я б хотіла, щоб ти приніс дитячий столик для малювання для моєї маленької сестричці їй 2 рочки. А якщо не можеш, то нічого. Дякую тобі, що робиш діток трошки щасливішими. Нехай наступне мир, це буде кращий подарунок для мене.