У перший день війни я почула вибухи, стріляли зовсім поряд із моїм будинком. Згодом місто почали обстрілювати потужніше. Я зрозуміла, що війна стає більш жорсткою.
Я виїхала до рідних у Полтаву. Евакуаційним потягом діставалась міста двадцять годин. У вагоні було багато людей, які ледве змогли вибратись з-під завалів власних будинків. Від горя на моїх очах плакав чоловік.
Моє місто зруйноване на вісімдесят відсотків, поки повернутись туди неможливо. Сподіваюсь, що Лиман у майбутньому відновлять, адже Україна переможе!
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.