Гармашова Каріна, 10 клас, Шепетівський навчально-виховний комплекс №3 у складі  «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Н. Рибака та ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Данильченко Надія Валеріївна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

24 лютого 2022 року… Ця дата назавжди вкарбувалася в пам’ять кожного українця чорною лінією, розділивши наше життя на «до» та «після». Повномасштабне вторгнення Російської Федерації стало не просто військовою агресією, а екзистенційною подією, яка докорінно змінила нас, нашу країну та наше майбутнє. До того ранку ми жили звичайним життям: ходили в школу, мріяли про майбутнє, планували літні канікули. Звісно, війна на сході України тривала вже вісім років, але вона здавалася чимось далеким, хоча й болючим.

Ми співчували, допомагали, але в душі сподівалися, що велика біда омине наші домівки. Та ранок 24 лютого розбив ці ілюзії вщент.

Перші вибухи, сирени, повідомлення про атаку сколихнули всю країну. Страх, розгубленість, нерозуміння – ці почуття охопили   кожного. Проте дуже швидко їм на зміну прийшло щось інше – неймовірна єдність. Українці, незалежно від мови, віри чи політичних поглядів, об’єдналися перед спільною загрозою. Сусіди допомагали одне одному, волонтери збирали допомогу, звичайні люди брали до рук зброю, щоб захистити свою землю.

Війна оголила справжню сутність багатьох речей. Ми побачили героїзм наших військових, які безстрашно дають відсіч ворогу.

Ми відчули підтримку всього цивілізованого світу, який засудив агресію та простягнув нам руку допомоги. Але ми також зіткнулися з жорстокістю, руйнуванням і втратами, які ніколи не зможемо забути. Для мене, як і для багатьох моїх однолітків, війна стала не лише страшною реальністю, але й періодом дорослішання. Ми навчилися цінувати прості речі – мирне небо, можливість навчатися, спілкуватися з друзями. Ми стали більш свідомими, відповідальними та патріотичними. Ми зрозуміли, що майбутнє нашої країни залежить від кожного з нас.

Повномасштабне вторгнення змінило не лише наше сьогодення, але й наше майбутнє. Ми усвідомили, що боротьба за нашу незалежність триває, і перемога вимагає від нас стійкості, мужності та наполегливості.

Ми відбудуємо наші міста та села, загоїмо рани, але ніколи не забудемо ці трагічні події. Вони назавжди залишаться в нашій історії як свідчення нашої сили духу та незламної волі до свободи. Ця подія змінила все, але вона також дала нам змогу переосмислити себе, об’єднатися та стати сильнішою нацією. І я вірю, що разом ми обов’язково переможемо і побудуємо світле майбутнє для України.