Історію подано мовою оригіналу

24 лютого страшний був день. Ми зрозуміли, що це війна. А коли місто обстрілювати почали, стало страшно. Ми зібралися і виїхали до Дніпра. А зараз не знаємо що робити, куди їхати, бо вже і в Дніпрі не дуже спокійно.

Шокувало, як ми в Бахмуті сиділи на п’ятому поверсі. Сиділи дивилися телевізор, потім: раз – і диван уїхав. Нас підкинуло. Страшно було.

І в дорозі страшно було, бо обстріли, а тепер в Дніпрі - тривога за тривогою. Все на нервах, психіка ніяка.

Ми тут недалеко від лісу живемо, то пройдемо до лісу, прогуляємося - і легше стає. Тут знайшли друзів, земляків, спілкуємося. З дітьми поспілкуємося - і на душі легше. Не знаю, як буде далі. Ми чекаємо закінчення війни. Хочеться застати мир, перемогу.