«Війна людей згуртувала і зробила більш душевними, відкритими, милосердними», - розповідає Анастасія Лебеденко з Оріхова. Вона з сім'єю жила біля садка, який часто зазнавав обстрілів, а уламки від вибухів летіли навколо. Після одного обстрілу, у квартирі жінки вибило всі вікна і залетів уламок завбільшки з долоню. До того ж у місті не було ні електрики, ні води, ні газу. Тож 5 березня, Анастасії з рідними довелося виїхати до Запоріжжя. Нині вони мешкають як переселенці, не маючи ні роботи, ні житла. Її діти дуже тяжко перенесли обстріли в Оріхові та психологічні складнощі у них спостерігаються досі. Але найбільша складність, каже жінка, що вони не розуміють, як їм жити далі, адже повернутися до рідного міста вони не можуть, бо там точаться бої.