Вікна повибивані, двері порозбивані. Сосєда вбило. Дитина моя не знаю де, уже сім год не знайду. В чотирнадцятом году йшов додому і не дойшов. Шукаю дотепер.
Нікуди я не виїжджала, ми жили в підвалі. Куди я могла поїхать? Хто мене де жде? Я стара вже.
Я каждий Божий день, кажду секундочку жду дитину (плаче). Живу сама.
Спасібо, що нам помогають. Красний Хрест дає нам на уголь раз в год. Це дуже добре. І Красний Хрест помагав, і Фонд [Ріната] Ахметова. Спасібо, що помагають.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.