Ірина прожила в окупованому Бериславі півтора місяця. Жінка пам’ятає колони російської техніки, обшуки будинків, блокпости, грабування та мародерства. Колись затишний Берислав тепер перетворився на напівзруйноване місто-привід: порожні вулиці, зруйновані будівлі, прочинені навстіж двері, і дрони, що кружляють містом. Ірина працює в волонтерській спілці «Вишиванка для танка», де плете маскувальні сітки та в’яже теплі шкарпетки для військових. Її мотивація проста та однозначна: - Чому я це роблю? Бо дуже хочу додому!