Я працювала в аптеці у Бахмуті. Залишалась на робочому місці до останнього, працювала навіть під обстрілами. Я розуміла, що людям потрібні ліки. Коли керівники мені сказали, що аптека закривається, ми з чоловіком вирішили виїжджати з міста. 

Складнішим за все для мене був пошук житла у Дніпропетровській області. Ціна була високою, але іншого виходу в нас не було, тож зараз доводиться переплачувати. Саме тут ми зупинились через роботу батька та чоловіка. 

За весь час для мене найстрашнішим є саме слово «війна», бо це руйнування, розпач і біль.

Зараз ми всі живемо надією на мир.