В Бахмуті я пережила страшні події. Через проблеми із зором мені змінювати обстановку не можна було, тому я залишалась вдома, де я знала, де моя чашка, стілець та все інше. Ночі і дні були жахливими через масовані обстріли. Мені дуже важко це згадувати. Ракети прилітали зовсім поряд. Газу та світла не було.

Волонтери надавали гуманітарну допомогу, з продуктами проблем не було.

З міста мене з чоловіком вивіз син. З собою я забрала і котика. Зараз живемо в Харкові. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться, молюсь про це. Наші хлопці не повинні гинути.