До війни було все добре, жили, надіялись, мріяли. В день війни я знаходився на роботі, о 4-30 почув вибухи поблизу околиць Запоріжжя, бомбили десь 30 хвилин.

Найбільш жахливий епізод закарбувався в моїй пам'яті, коли в 150 метрах від мене прилетіло дві ракети. В цей час я знаходився за чотирьохетажною будівлею. Після першої ракети, яку я не чув – ні польоту, нічого, тільки був вибух – грибок пилу і ударна хвиля, яка положила мене на землю. Після другої ракети в мене було бажання заритися в бетону плиту. Боліла голова і була слабкість. Через три дні симптоми пройшли. Сім'я переїхала до Польщі, там на початку їм допомогали, сім'я – це дружина, донька син. Син вже приїхав до Львова на навчання в Політехнічному Інституті.