У Новотошківському знають не з чуток, що таке обстріли та як можна рік прожити в підвалі завдяки одній маленькій газовій печі.
Я зрозуміла, що війна, коли до мене діти з Луганська приїхали та привезли своїх друзів. Вони жили десь у центрі, під обстрілами, і діти їх так врятували.
Я живу у своєму будинку з 1968 року. Зараз з нами живе свекруха, бо в неї житло розбите й не відремонтоване. Мій будинок, звичайно, теж постраждав. Ми покрили тільки шиферну покрівлю, а осколки летять...
Увесь 2015 рік ми просиділи в підвалах без води та без світла – узагалі без нічого. У мене була газова пічка на шість фільтрів, ось на ній і готували. Хоча хліб і деякі продукти привозили навіть під обстрілами. Холодно, звичайно, але що зробиш.
Поруч із нами «Град» вистрілив, метрах десь у десяти від будинку, і влучив у сусідній двір. Так там і хвіртку залізну вибило, і Бог знає що.
У нас тут щодня досі шумить. Звикли вже, хоча все одно страшно. Ой, як я хотіла б забути всі ці сім років!