Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Карина Герасимова

«Уранці я дізналася, що таке війна»

переглядів: 1234

16 червня 2014 року. Уранці світило яскраве сонечко й був прохолодний вітерець. Нічого не віщувало біди. Я поїла і сіла дивитися телевізор. Приблизно через 30 хвилин у кімнату забігла перелякана мама, за нею бабуся. Вони схвильовано почали кричати. Моя сестра плакала і в паніці я теж почала плакати. Мама кричала щось на кшталт: «Танки! Сирена! Швидше на вулицю! Мамо, візьми паспорти та свідоцтва дітей!»

Тоді я нічого не зрозуміла, але коли наш будинок похитнувся, я відразу згадала історію нашої вчительки про дію в екстрених випадках, землетрусу та війну…

Ми всі спустилися в підвал, там було порівняно світло, але холодно та сиро. Потім я заснула. Що було вночі, я не пам'ятаю, бо міцно спала. Уранці я, нарешті, дізналася, що трапилося, що таке війна та навіть не уявляла тоді, що чекає мене попереду.

Ми повернулися у квартиру – переді мною була страшна картина. Вікон не було, і скло лежало на підлозі. Мама зібрала речі, кинула їх у машину, я із сестрою сіла на заднє сидіння, і ми поїхали.

Мама сказала, що ми під'їжджаємо до блокпоста, щоб ми сиділи тихо. Для мене, восьмирічної дівчинки, було шоком, що якийсь дядько у формі зі зброєю тикав у скло машини своїм автоматом і сказав, щоб ми вийшли з машини. Він обшукав машину, нічого не знайшов – і тоді він дозволив нам їхати.

Наступного ранку ми були в Житомирі. Мама сказала, що тут ми будемо жити. Перший тиждень ми жили в готелі, а потім орендували квартиру. Незабаром я пішла в нову школу, знайшла нових друзів і дуже часто сумую за домом. Залишилося питання: чи зможу я колись повернутися додому? Адже війна вже йде четвертий рік, і кінця не видно.

Для мене мир – це коли вранці ти з усією родиною в рідному домі прокидаєшся в м'якому ліжечку. Спокійно снідаєш і йдеш гуляти з друзями, не боячись, що будуть обстріли, і ти можеш підірватися на міні. Це коли ти виходиш до школи, не соромлячись того, що ти з Донецька.

Попри те, що почалася війна, я завжди буду пам'ятати, де я народилася, де мій дім і звідки пішов мій рід.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Донецьк 2014 Текст Історії мирних
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій