Історії, які ви нам довірили
Коломієць Діана, 14 років, ОЗО Матвіївський ЗНВК «Всесвіт» МСР, село Соколівка, Запорізька область
Есе «День, коли почалась війна»
Війна – це найжахливіше, що може статися з людьми. Це інструмент держави для вирішення конфліктів за рахунок чужих життів. Сотні, навіть тисячі дітей залишаються без батьків, материнське серце розривається кожного разу, коли йдуть новини й лунають прізвища загиблих. Щодня лунають постріли, але цього б не було, якби люди вміли домовлятися.
Війна на сході України почалась у квітні 2014 року, коли озброєні загони вторглися на територію Донбасу. Мільйони мирних жителів були змушені покинути свої домівки та роботу. Більшість переселенців змогли знайти новий дім та працевлаштуватися, але завжди залишаються ті, на кого доля не поспішає зглянутись й досі. Але й залишилися такі, що не захотіли полишати рідну домівку або просто були не в змозі це зробити.
Багато стареньких людей живуть в напівзавалених хатах, які витримали вже багато куль та снарядів. Але вони не поспішали від’їжджати, оскільки все ще сподіваються, що завтра настане мир. Ті, хто ніколи не відчували жаху війни, байдуже дивляться новини і, напевно б, зараз сказали, що це неправда. Але спробуйте!
Спробуйте тижнями засинати, знаючи, що ти можеш завтра не прокинутися. Уявіть, що вам прийшлося сидіти у підвалі, такому вологому та холодному, що пальці синіють, і ділити шматок хліба з декількома людьми, знаючи, що це останнє, що залишилося із їжі.
Сьогодні, звісно, не все так складно, як було у 2014–2016 роках, оскільки з’явилося багато організацій, що допомагають людям на лінії розмежування, зокрема і благодійна організація Фонд Рената Ахметова, яка впродовж цих років забезпечує необхідною гуманітарною допомогою усіх, хто цього потребує.
Але людина – то дивне створіння, навіть в найважчу мить ми сподіваємося на найкращій фінал. Із року в рік ми молимося за мир. Уся Україна бореться за спокій і благополуччя. Крізь терни болю і страждання ми мусимо змінити свою доля на краще.
Одного дня ми зможемо прокинутись і нарешті упевнено сказати: «Нарешті настав мир».
Та все ж… Ми втратили дуже багато. Так хотілося почути відповідь від того, хто насправді стоїть за усім цим жахіттям на одне лиш питання: навіщо? Дуже сподіваюсь на те,що нас колись почують і війна скінчиться раз і назавжди.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
