У 2014 році недалеко від Майорська почали бомбити та стріляти – і ми незабаром виїхали, тому що в нас була маленька дитина.

Коли все почалося в Луганську, ми думали, що нас це омине і все вирішиться, але вийшло не так.

Я пам’ятаю, як ми злякалися, коли почали стріляти. У результаті виїхали, а тут залишилася тільки мама, моя свекруха.

Усім стало важко жити

Війна дуже вплинула на всіх, стало важко жити. Ситуація загострилася, не можна поїхати ні до дітей, ні до онуків. Дуже підкосилось здоров’я у всіх.

Я дуже хочу, щоб все це припинилося, щоб сім’ї возз’єдналися й нікуди не переїжджали. Я живу в Майорську, а діти залишилися в Горлівці. Хочеться, щоб настав мир. Тому що це вже нестерпно, діти не можуть спокійно вчитися. Хотілося б миру. Миру і здоров’я людям.

З 2014 року тут було багато гуманітарної допомоги. Допомагав Червоний Хрест¸ приїжджала німецька організація, моя мама отримувала від [Ріната] Ахметова. Допомога була всім. Нещодавно тут відновлювали людям дах і вікна. Поступово все роблять.