Дочка Вероніка народилася на початку війни. Їй три роки, і для неї канонада звичніша за тишу. Та й узагалі, усіх місцевих затишшя лякає. І ми насторожено чекаємо чогось. Чекати зазвичай випадає недовго, снаряди прилітають і розбивають будинки.

У нас у дворі лежать кулі упереміш з гравієм, побило весь дах. Бувало таке, що ми були у дворі – починався обстріл. Під час обстрілів тримаємося всі поруч одне з одним і пересуваємося по хаті перебіжками.

Я дітей у хату через вікно закидала, щоб заховати.