Волщуков Олег, 10-а клас, Харківський ліцей № 140

Вчитель, що надихнув на написання — Колосовська Тетяна Миколаївна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Уже скоро минає 1000 днів з того моменту, як почалася війна. Це більше ніж два з половиною роки постійної боротьби, невпевненості та болю. Весь цей час я переживаю моменти страху, але водночас і надії, що все завершиться Перемогою. Це мій шлях — шлях дорослішання у світі, який змінила ця війна.

Початок війни залишиться в моїй пам’яті назавжди. Це був звичайний ранок, коли я збирався до школи, переглядаючи новини в телефоні. Але в той момент усе змінилося. Всі навколо говорили про одне: про війну, яка почалася. Спочатку це здавалося нереальним. Як таке може статися в сучасному світі? Але звуки вибухів, які лунали недалеко від мого будинку, змусили мене повірити в те, що відбувається. Шок і страх огорнули не лише мене, а й мою родину, моїх друзів. Ми не знали, що робити далі. Наш район дуже обстрілювали, і ми вимушені були переїхати до менш небезпечного району міста.

Перші місяці було найважче. Було складно звикнути до нової реальності: постійних новин, обмежень, нових обов’язків. 

Навчання в школі стало дистанційним, і я довго звикав до того, що тепер більша частина мого життя відбуватиметься онлайн. Друзі, з якими раніше щодня бачився, роз’їхалися або залишалися вдома.

Війна вкрала в нас безтурботні шкільні роки, можливість спілкування з друзями, вчителями.

Проте реалії війни навчили мене декількох речей. По-перше, цінувати в житті те, що маєш. Раніше я думав, що звичайний день — це просто рутина, але тепер розумію, наскільки важливою є кожна хвилина, яку ти проживаєш з близькими. По-друге, я вважаю, що кожен із нас є сильнішим і витривалішим, ніж ми думаємо. Навіть коли здається, що все погано, завжди можна знайти сили рухатися вперед і допомагати іншим. Мої батьки почали займатися волонтерською діяльністю. Я теж їм постійно допомагаю. Це значить, що і мій внесок є в нашу майбутню Перемогу.

Отже, зараз війна — це частина мого життя, але я вірю, що це тимчасово. Ці 1000 днів були й залишаються складними, але вони зробили мене дорослішим, сильнішим, упевненішим у собі. Війна обов’язково закінчиться, і настане велика Перемога. Усі ці 1000 днів болю, страждань, руйнувань я жодного разу не зневірився, не втратив віри в наш героїчний народ. Ми обов’язково переможемо!