Усе згоріло в нас, нічого немає. Ми з чоловіком десять років будували дім. А міни зруйнували його за десять секунд.

На схилі віку ми залишилися без даху над головою. А я все будувала своїми руками, недосипаючи й недоїдаючи. Двох дітей ще виховувала і працювала.

Зараз у мене ні сльозинки, все виплакала, коли поранило чоловіка. Осколком снаряда йому відірвало ногу і контузило – лопнули барабанні перетинки від вибуху.

Я вже тиждень після обстрілу живу в літній кухні. Від вибухів вціліло небагато. Весь город всіяний осколками «Градів» і мін.

Але сумувати й оплакувати втрачене немає коли – потрібно виживати. Буду висаджувати город, прислухатися, щоб міни чути, і якщо що – швидко тікати.