"Усе, що сталось, нібито було не з нами"

Вітаю, Святий Миколаю. Мене звати Тимофій та мені 13 років. Родом я з неймовірного міста Маріуполь. Хоч, і пройшло, як здається не так уж і багато часу, я досі сумую за своїм рідним містом: за спогадами, знайомими та рідним домом. Усе, що сталось, нібито було не з нами. Неначе ти просто бачив фільм чи сон, а зараз прокинешся і все буде як раніше... Але не будемо про сумне.

Зараз я мешкаю у Одесі. Гарне місто. Друзів в мене ще не багато, але, як говорять, усе попереду. В інших аспектах в мене краще ніж колись могло бути. Мені подарували комп'ютер, а з ним в мене відкрилися нові можливості та перспективи на майбутнє. Тепер я вчуся грати на барабанах, це весело та допомагає "вигнати" усю агресію. Може получається не як найкраще, але це діло дуже мені подобається..

Хочу подякувати моєму оточенню. За майже рік війни я побачив немало поганого, але одночасно побачив, що люди, навколо нас щирі і, хоч можуть виглядати суворо, але у душі вони найдобріші. Поки ми їхали в Одесу, я побачив які у людей щирі серця, і що у біді є на кого покладатися. По шляху, нам допомагали волонтери, рідні, та просто звичайні люди.

Про що я мрію? Конкретної мрії в мене нема, але я б хотів, щоб у кожної людини у житті був той момент, коли вона зрозуміє – її оточення найцінніше і найщиріше у світі. Дай їм тільки можливість і вони обов'язково тобі допоможуть.