Я з міста Лисичанська Луганської області. У нас ще у 2014-му трохи було шумно. Тому, коли це знову почалося, я одразу виїхала. Мої сестра і племінниця живуть в Одеській області. Ми зупинилися в Чорноморську, тому що наші кошти дозволяють тут винаймати житло. 

Ми живемо на соціальні виплати. Я ще не пенсіонерка, а чоловік на пенсії. Словом, живі – і слава Богу, не померли. 

Ми вже в березні стали на облік у соцзахисті, а у квітні до нас син приїхав, бо там уже не було даху, вікон, дверей. 

Батьківські могили залишилися там. Усе, що будували – втратили. Ми тепер - безхатьки з довідкою. 

Люди всі гарні – і в Одесі, і в Чорноморську. Усі добрі, всі допомагають. Невістка моя з онуком в Івано-Франківській області, в Коломиї, і їй складніше. 

Життя нас уже навчило справлятися зі стресами.