Про початок війни дізналися у магазині, коли люди розповідали, що у лікарню привезли поранених солдат, потім в обід вже почалася паніка. Діти спочатку повністю все не зрозуміли. Перелякалися, коли почули сирени і по області почали їздити танки.

Діти кожного дня живуть під звуки шахедів та ракет. Вибухи постійно у нас під будинком. Уночі постійний терор. В школу не ходять, бо вони працюють тільки онлайн.

У нас не було їжі в магазинах. Люди билися у чергах. 

Доїдали наші запаси, а потім через тиждень їжу потроху почали завозити.

Я стикнулася з психологічними проблемами – 

в перший рік війни мені довелося пити сильні антидепресанти.

Не маю речей, з якими була б пов’язана моя особиста історія війни.