"Машку подарував Катюшці брат у день народження, коли їй 5 років виповнювалося, - розповідає Музею "Голоси Мирних" мама переможниці конкурсу есе Каті Шинкарьової Олена. - Відтоді вони були нерозлучні. Коли моя сестра шукала подарунок, вибирала, щоб на Катюху була схожа, а ця була пряма копія.
Катюша любила ляльку. Скрізь тягала із собою. Як подруга в неї була.
Коли з дому виїжджали, їхали без нічого, не думали, що так надовго. Я і дві дівчинки. Сумки лише з найнеобхіднішим: підручники, довідники, шкільна форма, українські костюми, бо дівчата – артистки. Співали. Виступали завжди.
Катя сама збирала рюкзак. Напхала повний усіх своїх улюблених іграшок. Але я сказала, що місця мало, беремо найнеобхідніше і найдорожче. Дозволила взяти лише одну. Зайчики, ведмедики та й інші залишилися. Виїхала лише найрідніша лялька Машка”.
Есе Каті Шинкарьової можна прочитати тут https://civilvoicesmuseum.org/stories/v-7-let-ya-okazalas-sredi-strashnoj-skazki-pod-nazvaniem-vojna
.png "«Приїхала з двома сумочками до Білозерського»")
.png "«Світло у нас пропадало, бо бомблять»")
