Я живу в Слов’янську. Там мене застала війна. Я злякалась та виїхала в Одесу. Там поряд з будинком прилетіла ракета. Осколки посікли чоловіку обличчя. Після цього ми вирішили повернутись додому. Чоловік потім помер. Я залишилась одна. Мені дуже тяжко. Виживаю щодня. Поряд було безліч прильотів. Щодня гатять так, що не описати. 

Я народилась у війну, мабуть, і помру у війну. Саджаю город, не голодую. Дуже хочу дожити до миру. Сподіваюсь, скоро війна закінчиться.