"Україна майбутнього залежить від нас самих"

Король Марія, учениця 7 класу Запорізької гімназії № 6

Вчитель, що надихнув на написання есе: Залевська Богдана Юріївна

«Моя Україна майбутнього»

Зараз всіх хвилює одне питання: «Яке майбутнє чекає на Україну?». До повномасштабного вторгнення, навіть попри війну на сході та анексію Кримського півострова, багато громадян безпечно дивилися в своє майбутнє. Але наслідки тих подій призвели до повномасштабної війни, яка торкнулася кожного українця та поставила під загрозу безпеку всього світу.

«Яка буде Україна в майбутньому?» – це питання розвитку багатомільйонної нації та благополуччя всієї сучасної Європи. Майбутнє України ( свідомо не зазначаю яке, хоча вірю, що найкраще) можливе, за умови, що її громадяни, ніколи не будуть забувати свою історію.

Слова Максима Рильського: «Хто не пам’ятає минулого, той не має майбутнього!» - є дуже актуальними на всі часи, а наразі є найкращою порадою для всіх українців. Щоб відбудувати знищені та потрощені міста, підвищити свій рівень культури та освіти, вийти на міжнародний рівень у своєму науковому розвитку і багатьох інших галузях, ми завжди маємо стежити за причино-наслідковим зв’язком.

По-друге, Україна, як держава з усвідомленим громадянством та демократичним урядом, вже зробила достатньо багато кроків до того, щоб відійти від постколоніальних травм, розмитої ідентичності та справді віднайти себе як країну, що розділяє європейські цінності, має потужний громадянський рух, який насправді завжди і був (правда не всі це усвідомлювали), і зміцнює свою позицію на міжнародному рівні. Особливий поштовх до цього, безпосередньо був здійснений за повномасштабного вторгнення.

А по-третє, у країни, гасло якої: «Борітеся – поборете!» - є таке велике культурне, літературне та, найважливіше, патріотичне надбання, що просто важко описати словами. Є найфантастичнішим той факт, що Україна завжди була, є і буде незламною, прогресивною державою, неповторна культура котрої, навіть під час ворожої кривавої, бездушної тоталітарної системи, котра і зараз чинить нечувані злочини на наших землях, змогла зберегти таку думку: «Всі, хто проти диктатури – встаньте!» А чого вартують романи І.Багряного «Тигролови», У.Самчука «Марія», написані ще на початку XX сторіччя. Це говорить багато про людей, котрі будували, будують і будуть будувати цю прекрасну країну.

Країна свідомих, сміливих та творчих людей, котрі, як не боялися, так і не боятимуться великих протестів, активних громадянських заходів та свободи слова. Це країна однієї великої політичної нації: етнічних українців, кримських татар та інших народів, що усвідомлюють себе українцями. Це площина для плекання своїх традицій, створення нових творчих просторів як для класично інтелектуальних поезій Лесі Українки, Івана Франка, Ліни Костенко, так і нових романів, різних жанрів, авторів, що тільки дебютують.

Коли війна закінчиться НАШОЮ ПЕРЕМОГОЮ і Україна повернеться до кордонів 1991 року, я хочу обов’язково зробити дві речі: поїхати до родичів у звільнене село та відвідати Крим. Бо Крим – це Україна.

Отже, наприкінці мені б хотілося зазначити одну важливу думку, котрої ми всі маємо дотримуватися. Україна майбутнього залежить від нас самих, від людей, котрі можуть змінити порядок у своїй країні, слово котрих – важливе та значуще для своєї громади, людей, котрі, під час ворожих обстрілів, у метро все-одно співали Гімн, від громади, що здатна чинити потужний опір ворогові, від героїв та героїнь, що зараз боронять та захищають Неньку; дії, підтримка, єдність котрих – це і є прямий шлях для майбутнього процвітання України. Стовідсотково підтримую слова В’ячеслава Чорновола: «Україна починається з тебе».