Із початком війни я не виїхав з Донецька, а став допомагати нужденним у команді волонтерів «Відповідальні громадяни». За два з половиною роки роботи ми забезпечили тисячі людей продуктами харчування, медикаментами, одягом, взуттям і паливом. Насамперед ми евакуйовували людей. Трохи пізніше стали виїжджати в населені пункти на лінії зіткнення, такі як Опитне, Водяне, Тоненьке, Старогнатівка, Первомайське, Кримське, Золоте, де велися активні бойові дії, але залишилися мирні жителі.

Ми зробили підтримку цих людей своєю основною метою.

Крім того, ми регулярно допомагали жителям селищ уздовж лінії розмежування та переселенцям. Постачали їх ліками, засобами гігієни й дезінфекції, одягом, взуттям, паливом для генераторів і багато чим іншим.

Перші три наші поїздки ми профінансували самі. Я і мій брат Женя зняли цілковито всі гроші зі своїх банківських карток. А потім написали пост-прохання у Facebook... – і понеслася.

Нам почали перераховувати гроші, а ми – закуповувати необхідне. Створили групу, і люди вже самі почали телефонувати та пропонувати свою допомогу. Українці зі всієї країни перейнялися глибокою емпатією до нашого регіону. Так що проблем із фінансуванням тоді не було. Потім приєдналися міжнародні організації, а також благодійний фонд Ріната Ахметова.

Українці зі всієї країни перейнялися глибокою емпатією до нашого регіону

Напочатку 2016-го я був «депортований» із Донецька. Коли перебрався до столиці України, захопився музикою, а саме грою на джембі – африканському барабані. Коли згуртував навколо себе творчих людей, я створив організацію, яка займається музичною терапією з особливими дітьми.

Українці зі всієї країни перейнялися глибокою емпатією до нашого регіону