"У перші два місяці війни я жив у Андрія Данилка. Я йому подзвонив о шостій ранку 24 лютого. Я йому кажу: "Михайловичу, почалася війна". Він мені знаєш, що каже? "Дімо, лягай спати, якщо через три години не закінчиться, будемо щось думати", – розповідає Волканов. – Тобто навіть у такий важкий момент він мене заспокоїв".

За словами Волканова, перші два дні вони жили з Данилком удвох, а потім до них приєднався концертний директор шоумена зі своєю сім'єю та вихованцем.

"У нас там була компашка. Пам'ятаю, Михайлович готував, я ходив у "Сільпо", щось там вишукував. Пустий Київ. Людей узагалі немає. І так якось вижили».

Але найважчою у перший місяць повномасштабного вторгнення була ситуація з батьками, які на той момент жили у Бердянську.

«На 1,5 місяці я втрачаю звʼязок з мамою. Я був як рослина при дорозі. Нічого не хотілося. Я всі месенджери встановив і кожен ранок і вечір писав і дзвонив мамі, але…

Одного дня, коли я вже поїхав з Києва до Львова, прийшло у вайбер повідомлення. Воно було від мами. Я не знав, що робити - не міг наважитися читати, бо боявся поганого. Потім поглянув на себе у дзеркало і сказав: «Ти ж мужик». Відкрив повідомлення, а там написано: «Синулічка, ми в Дніпрі. Все добре. Сердечко». Я зрозумів, що таке щастя. Я став найщасливішою людиною»