Романчук Юлія, 16 років, учениця 10 класу Державного професійно-технічного навчального закладу «Покровський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів», м. Покров, Дніпропетровська обл.

Вчителька, що надихнула на написання - Пацеріна Наталія Вікторівна

Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"

Коли я була малою, моїм улюбленим заняттям було складати із літер слова. Здавалося б, існує в мові безліч слів, але немає більш страшнішого, аніж слово ВІЙНА, адже воно несе за собою руйнування та смерть, стогін та людський плач…

Жахливі спогади ятрять душу, випалюють зсередини, і ти не можеш уже ні плакати, ні повноцінно радіти…

Повертаючись думками у той страшний лютневий день, я відчуваю лише одне – жах, ненависть і лють, які застиглим каменем лежать на дні моєї душі.

Щовечора зринають у пам’яті спогадання, які розділили життя моєї родини на ДО і ПІСЛЯ…

Ранок того дня нічим не відрізнявся від інших днів: ми з мамою готували сніданок, мої молодші братики гралися біля нас. Настрій у всіх був чудовим та піднесено - веселим, адже за тиждень ми мали їхати на гостини до рідні, тому будували плани майбутньої подорожі.

Аж ось до кімнати увійшов розгублений та блідий тато і сповістив, що почалася війна….

Ми не могли усвідомити цього, мозок відмовлявся сприймати цю страшну новину, ми наче скам’яніли. Того ж дня по обіді тато пішов до військкомата, щоб добровольцем вступити до лав ЗСУ, адже як справжній чоловік він відчував нагальну потребу захищати Україну – неньку від брудного чобота країни – агресора!

…Коли розпочалися перші обстріли мого рідного міста, на сімейній нараді було вирішено переїхати в більш безпечніше місце. Переїзд за межі країни ми навіть не розглядали, адже це була б зрада Батьківщини, тата і тих життєвих цінностей, які нам, дітям, прищеплювали змалечку.

Ось так і розпочалося моє нове життя – новий навчальний заклад, нові друзі, новий дім…

Але я впевнена, що незабаром ми, українці, переборемо всі труднощі, які стоять на шляху до Перемоги, поборемо підступного ворога, який намагається поставити Україну на коліна! І Україна, як казковий птах Фенікс, відродиться із попелу та руїн і знову буде Мир та радість на нашій Землі! Все буде Україна!