Руденко Наталія Леонідівна,

учитель іноземної мови Синьківської гімназії Благовіщенської міської ради Кіровоградської обл.

Війна. Моя історія

Ми не обирали війну.

Але ми прийняли бій.

І сам Бог на нашому боці.

Нам вистачить сил здолати ворога.

В. Залужний,

головнокомандувач ЗСУ.

Я живу в невеличкому селі. Віддаленість від мегаполісів не означає, що жителі не цікавляться подіями, які відбуваються в країні. І яким страшним горем стала для наших жителів і для України в цілому дата 24 лютого 2022 року. Це страшне слово «війна» ввірвалося в життя українців. На світанку, коли активне життя країни ще не почалося, мирний сон перервали вибухи авіабомб. Без оголошення війни російські війська перейшли наш кордон і заповнили першу сторінку в кривавому літописі війни.

Війна...Скільки горя вона уже наробила, скільки життів забрала в небуття, скільки страждань примусила винести...

З перших днів війни для кожного свідомого українця постало питання : «Що робити ?», «Чим корисним буду я для своєї держави, для перемоги?». В своїй сім’ї ми ми теж намагалися дати відповіді на ці запитання. З початком війни мій чоловік і син були тероборонівцями. Такий стан речей не задовільняв сина.

Хоча він і не служив а армії - пішов добровольцем. Медичну комісію не зміг пройти за станом здоров’я, проте не відмовився від захисту країни від окупанта.

В лютому місяці син став служити в ЗСУ. Девізом його батальйону є слова: «Собі – честь, нащадкам – воля.» Ці слова показують нескореність українських воїнів-світла, подвиг народу – миролюбця, який виносить на своїх плечах весь страшний тягар війни. За словами мого сина секрет нашого героїзму є те, що ми не боїмося росії. Наші воїни кожен день, кожну годину і хвилину підтверджують, що Батьківщина для них священна і прекрасна. А невгасима ненависть до тих, хто оскверняє її злочином і кров’ю, –безмежна. ЗСУ відстоюють право народу на самовизначення, свободу і незалежнісь, вчать нас любити свою Вітчизну, свій народ, ненавидіти гноблення, відстоювати мир і добро між людьми. Наші солдати – справжні патріоти, які готові віддати своє життя за рідний край, дати гідну відсіч ворогові.

Що для мене війна? Це біль, страждання, горе, співчуття, ненависть до окупантів. Як хочеться, щоб закінчилося це жахіття і всі захисники повернулися живими!

В нашому селі є віддані сини народу , які захищають свою милу Україну. Спілкуючись з ними в період ротацій ми розуміємо, що вони справжні патріоти, які активно протидіють загарбникам на фронті. Наші солдати вчать нас любити і цінувати життя, бути творцями кращих національних традицій народу. Після таких зустрічей розумієш, що наш край в надійних руках, адже ЗСУ – це опора і безпека для нас. Скільки мук, страждань випало на долю сьогодення України. Як щемить серце і болить душа, коли чуєш про невтішні новини з фронту, про загибель українських солдат.

В нашому селі є загиблі воїни. Жителі села з глибокою повагою віддали належне односельцям – патріотам та провели в їх в останню путь. Ми розуміємо, що їхніми зусиллями, мужністю, вірністю і кров’ю для нас наступає світанок наступного дня.

Їх вело в горнило боїв почуття патріотизму і вся наша громада схиляється перед їхнім вікопомним подвигом, кожен із них житиме в наших серцях. І це не прості слова, адже в такий важкий час українці стали однією родиною, яка розділяє і сум, і радощі. Скільки матерів, дружин проводжали і проводжають сина, доньку, чоловіка, брата в далеку військову дорогу, але завжди чекають їх повернення з перемогою.

Щодо нашої праці в тилу, ми долучаємося до нашої перемоги також.

Кожен з нас виконує свою роботу, донатимо на українську армію, долучаємося до зборів продуктів, одягу, різних речей для внутрішньопереміщених осіб і постраждалих.

Я думаю, що кожен з нас докладає максимум зусиль для ншої Перемоги.

Яке моє бачення майбутнього України? Наша держава і її історія зіткана із світла і темряви, з радості і журби. Та для кожного українця немає землі милішої від тої, на якій він живе, бо це наша земля, наша доля. Україна – мирна держава, яка ніколи не обирала війну, але ми прийняли бої на свій захист. І справджуються слова головнокомандуючого ЗСУ, що нам вистачить сил здолати ворога.

Я ніколи не проміняю свою Вітчину на іншу, тому що знаю: минуть тяжкі часи, і Україна відродиться для новітньої слави, для щастя. Вона на це заслуговує.

У нас ще попереду дуже багато роботи: розмінування територій, відбудова, відновлення країни після війни. Я впевнена, ми здобудемо Перемогу, ми досягнемо успіху й зможемо пишатися своєю країною й відчувати гордість за те, що є її громадянами. Так, це нелегко, це займе немало часу, але воно того вартує.

Європейський проєкт майбутнього України - це, напевно, єдина ідея для української нації стати частиною великої західної цивілізації. Майбутнє покаже, які принципи міжнародної інтеграції буде визнано за оптимальні для нашої Батьківщини, як ми зможемо уберегти себе від нових геополітичних зазіхань. Україна мудра і зміцніла держава посяде в загальнолюдській сім’ї цивілізованих народів почесне місце, яке належить їй по праву!

Слава Україні! Навіки слава ! Героям слава!