Портна Дар’я, учениця 11 класу Запорізька гімназія № 6 Запорізької міської ради Запорізької області

Вчитель, що надихнув на написання есе: Кочергіна Світлана Віталіївна

«Моя Україна майбутнього»

Я народилася і виросла в країні, якою пишаюся. В країні, де неймовірне небо, сонце, земля. Це Україна.

На початку 2022 року російська федерація підступно вторглась на територію України і розпочала повномасштабну війну. Це призвело до того, що громадяни нашої країни об’єдналися в єдине ціле, а окупанти розуміли, що більше ніколи не зможуть зламати нашу країну.

Але майже через півтора року війни, коли Збройні Сили України відвойовують наші території ціною власного життя, посадові особи органів державної влади не цураючись нічого, крадуть державні кошти. Тому на мою думку, мир для мене сьогодні, це не тільки перемога на полі бою або на міжнародній арені, а подолання внутрішнього ворога, корупцію, яка розрослась, як ракова пухлина у нашому суспільстві. Це потрібно прибрати. А як саме?

Молодь, яка зростає у нашій країні, повинна усвідомити, що корупція, це наш внутрішній ворог, з яким потрібно боротись. Ми, молодь майбутнього, повинні будувати нашу країну відповідно до стандартів країн, де перемагає демократія, де кожна здібна людина може займати відповідні посади у відповідності до свого фаху та знань, та отримувати гідну плату за свій труд.

Наразі багато громадян почали займатися своєю улюбленою справою, відновились на роботі, щоб приносити користь суспільству та для власної психологічної підтримки.

Україна розпочала свій довгий шлях до вступу до Європейського союзу. Я вірю в те, що ми зможемо виконати всі вимоги щодо вступу. Європейський Союз відкриває для нашої країни великі перспективи: технології, матеріали, наукові знання, знання у відбудові демократичного суспільства, інше, що робить ці країни цивілізованими. Також вірю в те, що незабаром буде наша ПЕРЕМОГА і в майбутньому ми зможемо захистить країну від загарбників (наладить власне виробництво зброї, побудувати захист наших кордонів).

Коли Україна переможе це не буде радісне свято, бо в цей день ми будемо думати про тих людей, воїнів, яких вже немає, які загинули в результаті нападу росіі на нашу неньку.

Наша ПЕРЕМОГА буде самим великим святом нашої Держави. Війна навчила мене цінувати кожну мить життя. І як сказав мій тато : «Коли ми ПЕРЕМОЖЕМО- накриємо великий стіл для всієї нашої вулиці і будемо поминати, тих людей, які загинули під час збройної агресії РФ!»