Історії, які ви нам довірили
Сьогодні моя сім'я - дев'ятирічна дочка. У Донецьку був бізнес, вантажна машина, Пасіка, торгова точка на ринку. Тут довелося все починати з нуля. Дитина тут пішла в перший клас, зараз ходить в музичну школу.
З Донецька ми поїхали 23 липня 2014 року на останньому поїзді до Красноармійська (Покровськ). Поїхали з міста з речами, які помістилися у рюкзак.
Для мене війна почалася 22 травня 2014 року, коли був обстріляний залізничний вокзал Донецька. Потім ми дізналися, що там загинули мирні громадяни.
Війна кардинально змінила моє життя. У мене було дві ноги, а тепер одна. Раніше я жив у своїй квартирі в центрі міста, завжди була гаряча вода, а зараз доводиться набирати воду в колодязі, треба заготовлювати дрова, привозити вугілля.
Я отримував продуктові набори від Фонду Ріната Ахметова. Коли залишився без ноги, мені надала допомогу гуманітарна місія «Пролісок».
Господь не дає людині більше, ніж він може винести. Але все ж, мені не хочеться згадувати, коли під Авдіївкою мене намагалися розстріляти.
Дуже хочеться миру, щоб спокійно ходити по землі і не переживати за свою дитину. Дочка вчиться в Мар'їнці, і я з жахом уявляю, що вона може опинитися під обстрілом, адже місто обстрілюють часто.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
