У Любові Василівни до війни було чудове життя. Під час бойових дій міна пошкодила будинок. Доводилося жити в погребі, ховаючись від снарядів. Вона поховала чоловіка. Як будь-яка мама, переживає через невлаштоване життя доньок-студенток. Вона мріє ще пожити, і щоб доньки були щасливі.