“Тільки почалася війна і до нас прийшла сусідка та запитала – ви їдете? - так, ми їдемо”, - розповідає Аліна Куракіна із Василівки. Вона евакуювалася з дитиною в Запоріжжя, але в рідному місті залишилася її мама похилого віку. Пенсіонерка не захотіла виїжджати, а зараз їй доводиться сидіти під обстрілами. “Мама щодня дзвонить та плаче, бо стріляють постійно”, - каже Аліна. Вона змушена була передавати з обласного центру ліки для мами, бо у Василівці дуже тяжко з медикаментами. Коли жінка поїхала до Запоріжжя, то поряд із її домом упала ракета. У сусідньому будинку знесло четвертий та п'ятий поверх, а у квартирі Аліни вибуховою хвилею вибило вікна. Вона зізнається, що ніколи не ділила людей за національністю, але зараз до росіян відчуває злість та агресію за всі звірства, які вони творять на нашій землі.

“У Василівці окупанти танком переїхали жінку. Просто так їм захотілося”