Мені 55 років, я проживала в Маріуполі. В перший день війни старший син попросив батька, щоб той відвіз його до військкомату. Для мене це був великий шок. Тоді сину було 24 роки. Зараз обидва мої сини воюють. Один з них у полоні був вісім місяців, зараз вже знову на фронті.

Ми виїжджали через Василівку - там стояли з тваринами п’ять діб без їжі, без води. 

Нам просто люди допомагали. Приємно було, коли нас зустріли в Запоріжжі, нагодували, напоїли.

Зараз ми орендуємо квартиру в Києві. Грошей трохи не вистачає, але поки все нормально. Я вірю в перемогу і мрію, щоб мої дітки повернулись додому живі й тільки з перемогою.