Історії, які ви нам довірили
З початком повномасштабної війни Росії проти України більше мільйона українців знайшли притулок у Німеччині. Серед них – онкохворі, які потребують відповідного догляду та вартісного лікування.
Проєкт «Ти як?» від Радіо Свобода поспілкувався із українськими біженцями про те, як відбувається лікування онкозахворювань у Німеччині, які витрати покриває німецьке медичне страхування, що дають українцям з тимчасовим захистом та чим відрізняється німецька медична система від української.
Із початком повномасштабного вторгнення, аби допомогти онкохворим дітям, в Україні створили проєкт Safer Ukraine (Безпечніша Україна). В межах цього проєкту пацієнтів віком до 20 років відправляють на лікування за кордон.
Таким чином за понад півтора року війни понад 1300 дітей евакуювали на лікування до закордонних клінік. Одним із таких пацієнтів є Назар Сабат з Дрогобича, який завдяки благодійному фонду «Таблеточки» потрапив на лікування до дитячої лікарні у Штутгарті.
У 15-річного юнака діагностували остеосаркому стегнової кістки.
Онкохворий біженець Назар лікується в Німеччині
Під час повітряної тривоги у серпні 2022-го року Назар йшов по сходах і зашпортнувся
Лілія Сабат, мама онкохворого українця в Німеччині
«Під час повітряної тривоги у серпні 2022-го року Назар йшов по сходах і зашпортнувся; після цього у нього почало боліти вище коліна. Ми звернулися до лікаря, але нам сказали, що це можуть бути розтягнуті м'язи. Ми пішли в лікарню, нам виписали медикаменти, але біль ставав з кожним днем сильнішим. Після результатів біопсії у Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі виявилося, що у нього злоякісна пухлина на правій стегновій кістці. Через кілька днів йому було важко ходити, а далі зламалася кістка. Ми не уявляли, що остеосаркома настільки сильно спрогресувала», – розповідає Лілія Сабат, мама хлопчика.
Львівські онкологи розпочали курс хіміотерапії, щоб врятувати життя юнака. Витрати на це покрила державна програма «Дитяча онкологія». Для успішного лікування було необхідно замінити пошкоджені кісткові тканини на протез.
Назар потрапив на лікування до дитячої лікарні у Штутгарті завдяки благодійному фонду «Таблеточки»
В Україні не виробляють необхідні моєму сину протези
Лілія Сабат, мама онкохворого українця в Німеччині
«Лікарі повідомили, що вони зі свого боку все виконали, але далі треба їхати за кордон на протезування. Бо в Україні не виробляють необхідні моєму сину протези. На жаль, цей процес з протезуванням тоді затягнувся – і ми втратили трохи часу. Після хімії стан сина знову почав погіршуватися, і завдяки благодійному фонду «Таблеточки» ми поїхали на лікування до Німеччини», – розповідає жінка.
Мама юнака каже, що спочатку думали приїхати лише на операцію.
Після обстеження у дитячій лікарні Штутгарта Назару знову прописали курс хіміотерапії, бо пухлина почала рости. Родина оформила тимчасовий захист, аби отримати медичне страхування та допомогу.
«Нам всі казали, що ви мусите оформитися як біженці, бо ви тут інакше не виживете. Все дуже дорого – лікування, проживання, тому це була необхідність. Ми оформилися як біженці, і почалося лікування. Через німецьке медичне страхування всі процедури для нас є безкоштовними. Крім того, що сину видалили пухлину, ще поставили протез й поміняли судини», – ділиться Лілія Сабат.
«Нам всі казали, що ви мусите оформитися як біженці, бо ви тут інакше не виживете»
Ми оформилися як біженці, і почалося лікування
Лілія Сабат, мама онкохворого українця в Німеччині
Уже через кілька місяців після операції Назар почав ставати на ноги. До хірургічного втручання він був змушений лежати вісім місяців, щоб уникнути пошкодження пухлини. Також хлопцю робили опромінення та операцію на легенях, бо була підозра на метастази.
«На щастя, нічого поганого не знайшли. У нас дуже високий хлопчик – у свої 15 років має 190 сантиметрів. Перший раз він міг стояти лише 30 секунд. Через зрослу кістку йому доводилося постійно лежати, щоб випадково нічого там не порушити. Після операції реабілітологи намагалися поставити його на ноги, але йому це було дуже важко, був весь спітнілий», – згадує жінка.
Мені кажуть: «У вашій країні війна, куди ви хочете повертатися?»
Лілія Сабат, мама онкохворого українця в Німеччині
Зараз Назар проходить реабілітацію та чекає результати нових обстежень. Після його одужання сім'я планує їхати додому, у Дрогобич.
Лілія Сабат каже, що німецькі лікарі здивувалися, коли почули, що вони хочуть повертатися в Україну:
«Мені кажуть: «У вашій країні війна, куди ви хочете повертатися?», – ну так ми й не планували тут залишатися. Наразі чекаємо на консиліум лікарів, який відбудеться наприкінці листопада. Відразу як нам скажуть, що у нього ремісія й ознаки онкології повністю зникнуть, тоді ми будемо спокійні й можемо повернутися додому».
Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
