Війна принесла дуже великі зміни в нашу родину. Моя донька з початку війни знаходиться у Херсоні. Обстріли тут регулярні, майже весь час. Психіка вже зірвана. Душа за донечку дуже болить, коли йдемо до підвалу. А іноді не встигаємо навіть до підвалу йти, весь час вибухи. Хочеться, щоб дитина, хоч на деякий час відчула безпеку.

 Виїхати з міста не маємо можливості, коли поряд лунають вибухи. Дуже близько… Коли ми були в окупації, не було ні води питної, ні ліків. Коли нас визволили з окупації, у нас не було ні газу, ні світла, ні води. Ми їздили в центр міста, коли почався обстріл: багато людей було травмовано та деяких вбито.