Шубер Сніжана, вчитель, Литовсько-Український ліцей №1

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Війна — це жорстоке випробування, яке ламає буденні уявлення про життя, змушує заново визначати цінності, перевіряє на міцність людську гідність і співчуття. Серед усієї цієї темряви, що огортає душу, іноді з’являється світло — допомога, яка приходить і назавжди змінює тебе.

Для мене така мить настала в перші дні війни, коли ми з родиною були змушені покинути рідний дім під обстрілами.

Спочатку я з мамою не мала змоги бути разом з іншими членами родини, але як це можна назвати інакше, як не чудо, що ми все ж змогли обʼєднатися і разом вирушили в нікуди — без чіткого плану, з пакетами ліків і майже без речей.

Покинули місце, у якому, здавалося, залишилось усе життя. Усе було нереальним, кожна година була боротьбою за фізичне та моральне виживання.

У місце, куди ми прибули, нас зустріли мої родичі зі сторони батька. Ми нечасто спілкувалися, але у цей страшний час вони відкрили перед нами двері свого дому, дали дах, теплу їжу й найголовніше — відчуття, що ми не одні. Їхні слова підтримки, прості жести доброти, щире співчуття стали для мене ковтком свіжого повітря — тому, що в такі моменти ти не очікуєш нічого.

Я пам’ятаю, як у мене з душі звалився великий камінь, відчуття, як у птаха, який вилетів з клітки.  У той момент у серці щось перевернулося: з’явилась віра в людяність, у силу добра, навіть у найтемніші часи.

Емоції, що переповнювали мене тоді, були складними: сором через безсилля, вдячність за порятунок, безмежна надія на повернення додому, страх перед невідомим.

Але головним було усвідомлення — навіть у найгірші часи є ті, хто здатен бути Людиною з великої літери.

Цей досвід навчив мене, що справжня людяність не зникає з приходом війни — навпаки, вона проявляється ще яскравіше. Саме в біді ми бачимо істинне обличчя людини. І ця допомога, що прийшла несподівано, не просто дала тимчасовий прихисток — вона змінила моє ставлення до світу.

Я зрозуміла, що людяність — це не абстрактне поняття, а вчинки. Маленькі, щоденні, але потужні. І тепер, коли я маю змогу допомогти комусь — я це роблю, бо знаю, як це важливо.

Той момент став моїм моральним компасом, що веде навіть тоді, коли здається, що все втрачено.