Торецьк обстрілювали з перших днів війни. Спочатку мені було не страшно, бо жила на лінії фронту з 2014 року. У місті не стало води, потім зникло світло. Я їздила до людей, набирала воду з колодязя. З чоловіком розвозили воду батькам. 

Ми з чоловіком та старенькими батьками спочатку виїхали до Костянтинівки, потім довелось переїхати у Добропілля. Тут нам допомагали люди. Я дуже їм вдячна. 

У Торецьку мій будинок зруйнований.

Зараз я чекаю тільки миру. Дуже хочу, щоб припинились вибухи.