З 24 лютого Ольга зі старенькою мамою переховувалася на Лівому березі в підвалі школи. 5 березня отримала повідомлення від сина, що планується виїзд із Маріуполя. Жінка почала швидко збирати речі. Дивом проїхала через постмост. Говорить, колега, яка залишилася на Лівобережжі разом зі своєю мамою, загинула.  

"Приїхали до театру. Там купа людей. З'явилася якась надія. Всі готові були до виїзду. Але військові сказали - ні. Куди нам їхати? Центр розвитку дитині на проспекті Миру. Поїхали туди. Ночі не спали, стерегли машини, аби не зняли акумулятори, не злили бензин. Раз в 2-3 дні ходили до театру за інформацією.

Мій перший шок - знайти знайомих, сусідів з Морського бульвару. Страшна задуха, діти маленькі на підлозі, старі люди, хтось стогне без ліків. Темрява і сморід. Здивував чоловік, який ходив і тримав на руці великого папугу корелу. Ця пташка була, як надія. Яскрава жовта карела. Ми були в театрі в день, коли його розбомбили", - розповіла жителька Маріуполя Ольга.