Вимушені були покинути рідну домівку. Чоловік пішов добровольцем на війну.

24 лютого ми з сином були вдома. Чоловік на роботі, в шахті. Донька була в Києві, дуже переживала за неї. Коли син проснувся, щоб іти до школи, я йому повідомила.

Найстрашніше було, коли донька з сімʼєю свого хлопця виїхала з Києва до Макарова, а там виявилося, що вони ще в більшій небезпеці. 

В них пропав звʼязок. І я не мала змоги дізнатися, що відбувається з ними.

Унаслідок пережитого у сина є проблеми з психікою, в нього почались панічні атаки.

З гуманітарною катастрофою, на щастя, не стикнулися.

У нас є особливий артефакт, з яким пов'язана наша особиста історія війни — я маю картину по номерах, яку подарували мені діти, коли почалась війна. Я  її сама розмалювала. Це мене заспокоювало, коли чоловіка не було поруч, він був на передовій.