«Ну вас же не бомбят», або Сповідь людини з Херсонщини про життя в окупації, коли нема іншого виходу.

У сусідньому місті так прилетіло... і язиком злизало 45 будинків

Коли ти не виїхав з окупації, тебе зачисляють у категорію «ну тебя же все устраивает».

Так. Мене влаштовує не виїхати по 800 доларів за людину. З сім'ї то вийде близько $3000. Мене влаштовує залишитись із лежачою матір'ю, старим батьком, величезним собакою і котом. Бути тут, під обстрілами, горнути до себе дитину ночами, вмовляючи її спати, а вдень прати численні колготки і штанці, бо енурез – то супутник вибухів. А ще терпіти:

«Які вам памперси?! Вчіть дитину на горшок». А я навчила! А орки навчили пісятися у штани!

А ще мене влаштовує відсутність готівки в банкоматах і тотальне неприйняття карт у магазинах. І відсутність можливості перевести гроші з пенсійних карт, щоб обналічить. Мене влаштовує затримка пенсії по два місяці від Укрпошти, бо ніяк завезти готівку.

А ще мене влаштовує пальне по 50 гривень за літр. Відсутність запчастин. Тому ти їздив на машині доти, доки вона не зламалася. Потім все, без варіантів.

А ще мене влаштовує мовчати про все, що відбувається, бо не відомо, хто «сотрудничает» із твоїх знайомих. Тоді до тебе просто приїде наряд із 30 СОБРівців і ти пропадеш. У кращому випадку на тиждень...

А ще мене влаштовує кожен обшук машини на блокпосту.

Хлопці з автоматами дуже милі і привітні. Чоловіків дружньо роздягають і дивляться наколки. Обіцяють відправити м'ясом на передок.

А ще мене влаштовує чекати прильот. У сусідньому місті так прилетіло... і язиком злизало 45 будинків.

Мене влаштовує відсутність ліків, бо ми раді були сидіти в підвалах. Тепер у всіх хворі нирки, цистити, болять суглоби. Про тиск я мовчу, інсульти – то звична справа. Лікарні відправляють на третій день додому. Там (вдома) люди помирають. Онкологічні, що до війни мали надію, тепер живі мерці. А влада, що виїхала, горланить: «Всього достатньо». Так. Достатньо там, у вас, а ви не в окупації. З банкоматами і зарплатами по 30 тисяч.

Мене влаштовують постійні атаки по мобільному зв'язку. Його днями просто немає. До тебе не приїде ні швидка, ні пожежна.

Мене влаштовує, як горять щотижня ліси. Вже майже півтори тисячі гектарів коштовного лісу. Нас замете піском, але мене ж влаштовує.

Мене влаштовує, що ви, шановна влада, в перший день поклали Херсонщину під ноги оркам. Здали! Поклали хлопців, що билися за Антонівський міст, і не прислали підкріплення.

Мене влаштовують захмарні ціни. Цукор по 50, гречка по 80, м'ясо по 200 із салом і кістками, сіль по 25...

Мене влаштовують душевно хворі люди, що опинились без ліків, і вільно ходять по свободі.

Мене влаштовують старі батьки тих, хто виїхав і лишив їх тут. Самих. Без ліків і харчів.

Мене влаштовують зграї собак, яких покинули господарі. Вони підбігають до тебе і хапають за пакети з харчами.

Мене влаштовує відсутність поліції. Бо мене може зґвалтувати, вбити, обікрасти будь-хто. Його ж ніхто не покарає.

Але.

Я виживу! Я проживу! Я – Україна в руках орків!

Історія з відкритих джерел.