Рената з родиною виїжджала з Сум в Ромни - там було тихіше. Вони доволі швидко повернулись додому, але Суми зустріли їх військовим побутом.

Ми з міста Суми. 24 лютого мені зателефонував кум о 05:45 і сказав їхати на заправку, тому що почалася війна.

Коли почули вибухи біля нашого району, ми одразу поїхали до батьків у Роменський район - там було безпечніше. Нашому синові п’ять років, він їхав із нами. Думаю, він не відчував паніки - я не дозволяла собі плакати в машині, щоб не лякати його. Складнощів у дорозі не було, чоловік встиг заправитися. Були затори, але це не страшно.

Найбільше за весь час, відколи триває війна, мене шокувало, коли прилетіла ракета і вбила цілу сім’ю в Роменській громаді.

В евакуації ми не сиділи на місці - допомагали, чим могли. Чоловік пішов у місцеву територіальну оборону, а я плела сітки. Зараз ми вже повернулися в Суми. Повернулися у квітні, і в супермаркетах були полиці напівпорожні.

Коли почалась війна нас із роботи звільнили – і мене, і чоловіка. Зараз я вже працюю сама на себе.

Сподіваюсь, що це все закінчиться до літа. Зараз я займаюся своїм маленьким бізнесом і думаю, що все буде добре.