Велосипеди, мопеди, машини, просто цінні речі – росіяни брали все. Вони селились у будинки, з яких виїхали господарі, і забирали звідти все, що могли

Я пенсіонерка, мені 62 роки. Живу з мамою у Снігурівці. Моя донька живе в Миколаєві. Мама моя - інвалід другої групи, в неї на нирці пухлина, вона інфаркт пережила. Донька благала нас виїхати, та ми так і не змогли - залишились в окупації.

Ще на початку війни я зустріла орків, коли пішла по воду. Переходила дорогу, а вони їхали назустріч мені з кулеметами. Було страшно, на вулиці не було жодної людини. Я мчала додому з шестилітровими баклажкми на крилах вітру, бо боялась за маму.

Спочатку окупанти через нашу вулицю їздили на своїй техніці на позиції. Потім вони позабирали в людей велосипеди, мотоцикли, багато машин забрали, і цілими днями їздили повз нашу хату. Ми ніби потрапили у страшний фільм.

Прожили ми в окупації почесно: нічого їхнього не купували, нічого не брали, ні з ким не співпрацювали, нікого не виказували.

З 20 березня і по сьоме вересня в нас не було ні світла, ні води, ні зв’язку. Потрібно було йти на пагорб, щоб зателефонувати. Але якщо росіяни бачили, забирали і телефони, і сім-картки. Якщо старенький телефон, який їм не потрібен, то вони просто забирали сімки.

Заходили у двори, перевіряли, брали те, що подорожче. В квітні виїхало багато людей, і росіяни заселялися в будинки, де були більш-менш гарні умови. Вони там такого наробили, що люди ще довго будуть приводити до тями свої подвір’я та хати, купувати те, що окупанти забрали.

Мене шокувало, що деякі наші жителі підтримували орків: допомагали їм, жили з ними, пили, гуляли, відпочивали. Усім решті було тяжко, але ми трималися, допомагали одне одному. Ми на зиму мукою завжди запасались, тож ділились з сусідами. У нас були сусіди, які харчувались сироваткою, перетертою зі смородиною, бо більш нічого не мали. Я їм їсти носила, бо там хлопчик геть худий став, а він ще й інвалід.

Тяжка була обстановка, але ми все це пережили з великою вірою у те, що все буде гаразд, і наша Україна буде завжди Україною. Ми міцні та сильні, ми знаємо - все буде  Україна.