Ми залишились без житла, роботи, самого необхідного. З нами ще старенькі батьки, які дуже хворіють та потребують постійного лікування.

Найбільш шокувало, напевно, коли ми спали десь о 01:00 ночі, почався обстріл, на вулиці було дуже холодно, треба було дуже швидко вдітися та вискочити на вулицю у сховище. Інколи бігли навіть босоніж. Була нестача води, медикаментів, їжі.