Я з міста Селидове. З війною втратив роботу. Напередодні вторгнення, 23 лютого, ми з жінкою вперше повинні були летіти на відпочинок до Єгипту. Потяг на під’їзді до Києва почав кружляти, потім нас завезли у Київ, випустили на вокзалі. Ну, а потім була подорож додому. Було дуже важко виїхати. У Селідовому було дуже гучно, канонада не вщухала. Всі дивилися новини, слухали переживали. Нашого сина призвали до армії, зараз воює.
Коли працював на підприємстві, завжди перед планьоркою виходив покурити, зібрати дані.
Саме в той день, в той час, коли я взяв відгул, прилетіла ракета. А якби був на роботі то мене б вже не було. Але на тому місці загинули інші люди.
Ми виїжджали. Чотири місяці були у знайомих в Дніпропетровській області, а потім повернулися.
У нас були запаси, ми придбали генератор, павербанки, запаси консерви, тому певний час не потребували посторонньої допомоги. Зараз перебуваємо в Покровську. Я навідуюсь в Селідове - перевіряю, як там і що.
