У перший день війни ми з родиною були вдома. Потім селище окупували. Не було води, світла й газу. Я залишилась без роботи. Раніше працювала на автостанції. У селі тривали обстріли, це було жахливо. Помирало багато людей.  

Моя бабуся хворіла у 92 роки. Я думала, як її вивезти з окупації. Вирішили з чоловіком все ж таки виїжджати. Сіли у власну автівку та виїхали. Собаку я залишила сусідці. 

Зараз ми живемо у Кривому Розі. Я навчилась долати стрес. Вірю, що все буде гаразд, і я повернусь додому. Ми відбудуємо країну, а люди повернуться у свої домівки. Дуже хочу, аби моє життя налагодилось.